-
Реквізити засобів комунікації та адреса кредитної спілки
за якою приймаються скарги споживачів фінансових послуг
та повідомлення споживачів (їх близьких осіб,
представників, спадкоємців, поручителів або майнових
поручителів) про належність особи до захищеної категорії,
відповідно до п. 6.2 розділу IV
"Прикінцевих та перехідних положень"
Закону України “Про споживче кредитування”:
82400, Львівська обл., Стрийський район,
місто Стрий, вул. Б. Хмельницького, буд. 9/16,
контактний телефон 0675476620
e-mail: vygoda.cu@gmail.com
|
Новини: |
3-5 червня 2011р. з ініціативи настоятеля храму Успіння Пресвятої Богородиці о.Юрія та Пустомитівської філії КС «Вигода» відбулася поїздка парафіян та членів спілки по Черкащині. Знайомство з Черкащиною ми розпочали з знаменитого Софіївського парку - перлини України в Умані. Софіївський парк - один з найромантичніших і найкрасивіших парків України. Тим цікавіше, що він був подарунком і символом вічного кохання графа Потоцького до Софії Вітт. Софія, ім`ям якої названо Дендропарк, вважалася однією з найкрасивіших жінок Європи. Не дивно, що для чарівної гречанки архітектори та інженери створили диво з каменю, води, архітектурних і головне природних композицій. І тепер, отримати задоволення від цього чудового парку може будь-який гість, що відвідав Умань. Наступним місцем зупинки нашої групи було с.Керелівка, де пройшли дитячі роки Тараса Шевченка. Шевченкова хата, могила матері Тараса Шевченка, музей Т.Шевченка — святі місця нашого народу, де нам пощастило побувати в перший день нашої подорожі. В Черкасах нас зустрів о.Юліан настоятель Української Греко-Католицької парафії Покрови Пресвятої Богородиці м. Черкаси. Наступного дня разом з талановитим екскурсоводом Людмилою Федорівною ми поїхали по знаменитих місцях Золотої підкови Черкащини. Урочище Холодний Яр: Троїцька церква 1804 р. Свято-Троїцького Мотронинського жіночого монастиря ,1070-річний дуб Максима Залізняка та 800-річний дуб-внук – ботанічні та історичні пам’ятки, пам’ятник на могилі мирних жителів, розстріляних у 1943 р. о.Юрій та о.Юліан відправили панахиду над могилою невинно убитих людей. Село Суботів: Іллінська церква Б. Хмельницького 1653 р., замчище Б.Хмельницького з залишками фундаментів кам’яниці ХVІІ ст., пам’ятник Б.Хмельницькому 1995 р. Місто Чигирин: Над містом височіє гора Замкова. В 1967 році на її вершині встановлено пам`ятник Богдану Хмельницькому, у підніжжі гори ми відвідали Музей Б.Хмельницького, Резиденцію Богдана Хмельницького. Місто Черкаси: Черка́си — місто, обласний та районний центр України, культурний та регіональний центр Центральної України, промисловий центр Центрального економічного району. Місто має давню історію і за час існування відіграло значну роль в історії всієї України. Черкаси були значним осередком формування Козаччини, мешканці міста брали безпосередню участь в Хмельниччині та Коліївщині. Черкаси розташовані на високому правому березі головної річкової артерії України — Дніпра, зокрема, створеного в його середній течії Кременчуцького водосховища. 4 червня 2011р славне місто Черкаси святкувало своє 725 річчя. В «Долині троянд», де розташувалася основна сцена,та на «Пагорбі Слави» — меморіальному комплексі в місті Черкасах, зведеному в пам`ять про загиблих мешканців міста в роки Другої світової війни зібралося багато мешканців та гостей міста. Дніпровські води, гостинність черкащан, святковий концерт, надзвичайної краси феєрверк зачарували нас. Третій день нашої подорожі ми розпочали із Служби Божої в парафії Покрови Пресвятої Богородиці, яка відбувалася в приміщенні Будинку офіцерів. Численна наша делегація у вишиванках заповнила невеличке приміщення. Службу Божу відправляли о.Юліан та о.Юрій. А після Служби Божої відбулося хрещення нового громадянина м. Черкас, якому батьки дали ім`я - Дмитро-Богдан-Іван. Жертовна праця о.Юліана, який вірить у те, що храм Покрови Пресвятої Богородиці в м.Черкаси буде збудовано, викликала у нас сльози. Ми щиро вітали о.Юліана і бажали здійснення всіх задумів. В Каневі на могилі Тараса Шевченка після панахиди, яку відправив о.Юрій залунав гімн «Ще не вмерла Україна», «Як умру то поховайте...» . Дзвінкий спів нашої групи було чути далеко з Чернечої гори. Натхнені побаченим і почутим про Черкащину, повертаючись додому, забувши про втому, ми всю дорогу співали українські народні пісні. ^
| | |